Skip to Content

Троянда біла - роза белая

Наименование: Троянда біла - роза белая

Троянда біла (Rosa alba);роза белая

Кущова, понад 2 м заввишки, рос­лина родини розових. Стебла пря­мостоячі, укриті (зрідка) загнути­ми, немов кігті у орла, еліпсовидними при основі шипами, жов­тувато-зеленими на молодих і си­вими — на старих пагонах. Листки чергові, непарноперисті; листочки (їх 3—5, рідше 7) яйцевидно-лан­цетовидні, пилчасті, загострені, зверху голі, зісподу опушені. Квіт­ки махрові, дуже запашні, у щит­ковидному суцвітті; пелюстки численні (до 30), білі або кремові. Чашолистки (їх 5) виразноперисті, після цвітіння відхилені донизу. Плід — гіпантій, видовжено-яйцевидний, оранжевий. Цвіте у черв­ні.

Поширення. Культивують в пів­денних і західних степових ра­йонах України.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб використовують пе­люстки троянди (Flores Rosae). Збирають їх за сухої погоди і як зійде роса. Робити це треба яко­мога швидше, оскільки пелюстки, зібрані в полуденні години, міс­тять ефірної олії на 20—30% мен­ше, ніж зібрані зранку. Сушать сировину в затінку на вільному повітрі або в провітрюваному сухому приміщенні. Сухих пелю­сток виходить 12—13%. Готову сировину зберігають у добре і щільно закритих банках чи бля­шанках. Свіжі пелюстки викори­стовують як сировину для добу­вання трояндової олії (Oleum Rosae).

Хімічний склад. Пелюстки троян­ди містять ефірну олію (0,02— 0,04%), дубильні, гіркі й смолисті речовини, барвник цианін та інші сполуки. Головними компонента­ми ефірної олії є гераніол (50—60%), цитронелол (до 22,6%), нерол, евгенол, фенілетиловий спирт, цитраль, ноніловий, корич­ний та інші альдегіди і стеароптен.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Трояндова олія має спазмолітичні, протизапальні, протиалергічні, жовчогінні й жовчотворні властивості, розширює судини, покращує роботу серця, діє заспокійливо, а при зовніш­ньому застосуванні виявляє анти­мікробну й знеболюючу дію. Бол­гарський продукт розанол (желатинові капсули, що містять по 34,4 мг трояндової олії) пока­заний при жовчнокам'яній хворо­бі, дискінезіях жовчних шляхів після видалення жовчного міхура і при нирковокам'яній хворобі. Ефективним виявився продукт і при бронхіальній астмі. При тяж­ких ураженнях паренхіматозних органів, гострих запальних про­цесах у жовчовивідних і сечови­відних шляхах приймати розанол протипоказано. Як зовнішній засіб трояндову олію використовують для лікування гінгівітів (змащу­ють ясна). Трояндова вода (Aqua Rosae), яку одержують при дисти­ляції трояндової олії, має вира­жені антисептичні властивості й застосовується при кон'юнкти­вітах, блефаритах, гінгівітах і ге­морагічних формах пародонтозу. Настій пелюсток заслуговує на увагу як засіб, що має послаб­люючі, кровоспинні, протизапаль­ні, протиалергічні, заспокійливі та глистогінні властивості. Всере­дину його вживають як ніжне по­слаблююче, придатне навіть для вагітних і тяжких хворих, при нервових захворюваннях, крово­харканні, полінозі (сінна гарячка) та ентеробіозі. В суміші з іншими лікарськими рослинами троянду дамаську застосовують при меди­каментозних дерматитах (див. статтю Самосил білоповстистий). Зовнішньо настій пелюсток вико­ристовують у вигляді примочок і полоскань при запаленнях повік, гінгівітах тощо.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — розанол (Rosanol) приймають по 2—3 капсули 3 рази на день протягом 3—4 тижнів;

настій пелюсток (2—3 столових ложки си­ровини на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по півсклянки (дітям — по чверті склянки) 4 рази на день до їди.

Зовнішньо — обмивання, примочки і полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі); інгаляції з пе­люсток (освіжають шкіру обличчя): на дно друшляка, вміщеного в посу­дину з киплячою водою, кладуть шар пелюсток троянди і тримають обличчя над парою 15 хвилин.

(web3)