Skip to Content

Пізноцвіт осінній (дикий шапран)

Наименование: Пізноцвіт осінній (дикий шапран)

ПІЗНОЦВІТ ОСІННІЙ (ДИКИЙ ШАПРАН) —

Colchicum autumnale L.

Родина Лілійні — Liliaceae

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина, підземна частина якої (бульбоцибулина) оточена темно-бурими листками, сидить гилико в землі. Квіткове стебло коротше від бульбоцибулин, сховане в ній, пряме, округле, увінчане 1—3 великими рожево-білими, іноді білими квітками, які з'являються восени, в вересні — жовтні (цвіте аж до морозів). Весною появляються зелені широколанцеткі листки, між якими показуються плоди. Плід — багатонасінна коробочка, яка розкидає насіння в червні — липні, після чого листки відмирають.

Де росте? В передгір'ї та гірській частині Закарпатської області, на Прикарпатті і Буковині, в басейні Тиси і Пруту, також у Криму, на вологих луках, у низині.

Що й коли збирають? Насіння — в червні — липні, бульбоцибулини завбільшки з волоський горіх, які пахнуть редькою,— незадовго до цвітіння рослини, квітки — під час цвітіння рослини. Насіння і бульбоцибулини (в сирому або висушеному вигляді) слід зберігати як дуже отруйні і підміняти щороку свіжими.

Коли застосовують? У насінні містяться дуже отруйний алкалоїд колхіцин, жир, цукор, смола, демокольцин, дубильні речовини, в квітках — колхіцин, флавоноїди (апігенін, лютеолін), в бульбоцибулинах — алкалоїди колхіцин і колхамін (удвічі менше, ніж у насінні). Алкалоїд колхамін є сильним антибластичним (протипухлинним) засобом, що вражає волосні судини і діє сечогінно, тому рослину застосовують для лікування передракових станів і раку шкіри. Якщо колхамін ввести в організм в достатній дозі, він зумовлює розпад клітинних ядер (каріоліз) і поліплоїдію (збільшення набору  хромосом), особливо лімфатичних органів, кісткового мозку й епітелію паренхіматозних органів і, вибірково, тих, в яких інтенсивно розмножуються якісно змінені клітини (каріокластична дія).

 

Колхіцин діє болезаспокійливо, через це пізноцвіт осінній застосовують при подагрі. Для виготовлення мазі беруть по 1 столовій ложці насіння, бульбоцибулин і квіток рослини, кип'ятять у достатній кількості води доти, поки не вийде сіра тягуча маса, яку змішують ще в гарячому стані з однаковою кількістю якого-небудь тваринного жиру. 1—1,5 г цієї 0,5% мазі прикладають до ураженої ділянки шкіри, захопивши 1—1,5 см здорової, при раку І і II стадій (в III стадії лікування ефекту не дає, а в IV, при метастазах, не рекомендується), один раз на день. Зверху накладають пов'язку з стерильної марлі й лейкопласту. Пухлина розпливається протягом 7—8 днів, найпізніше через 25 днів, і відділяється від нормальної тканини. Пов'язку з маззю і пухлинною тканиною, що розклалася, щодня міняють. Довколишні тканини уражаються незначно. Запальні явища швидко минають, залишаючи на місці пухлини гладенький ніжний рубець. Лікування проводять під наглядом лікаря, часто перевіряючи склад крові на кількість лейкоцитів і тромбоцитів. У випадку блювання, кривавого проносу лікування припиняють.

Цю мазь застосовували здавна як болезаспокійливий засіб при суглобному ревматизмі і подагрі, а 10% настоянку насіння на 70° спирті вживали всередину при деформуючому поліартриті, щоб втамувати біль,— 15—20 крапель тричі на день.

(web3)