Skip to Content

Офрис оводоносна - офрис оводоносная

Наименование: Офрис оводоносна - офрис оводоносная

Офрис оводоносна (Ophrys oestrifera);офрис оводоносная

Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби майже кулясті або еліпсо­їдні, 0,8—1,8 см у діаметрі. Стебло просте, 20—45 см заввиш­ки. Нижні листки (їх 2—5) ви­довжені, тупі або тупо-загост­рені, 5—10 см завдовжки і до 2 см завширшки, скупчені біля основи стебла; верхні (їх 2) — загострені, зелені, у вигляді піхов, що обгортають стебло. Квітки двостатеві, неправильні, шестироздільні, зібрані в рідкий, 3 — 8 -квітковий колос; зовнішні листоч­ки оцвітини тупі, бузкові, з трьома зеленими жилками; середній — видовженооберненояйцевидний; бокові — видовжені, нерівнобокі; два верхні внутрішні листочки оцвітини — овально-ланцетні, ту­пі, з однією жилкою, лілові, на внутрішньому боці бархатисті. Губа трилопатева, бархатиста, чорно-коричнева, з малюнком із синювато-фіолетових плям з жов­тою облямівкою; бокові лопаті язичковидні, пригнуті, тупі, звер­ху несуть по одному тонкому густоволосистому коричневому, з зеленою верхівкою, довгому (5—8 мм) рогу; середня лопать майже округла, велика, на кінці з загну­тим догори невеликим тупувато-загостреним придатком завдовж­ки до 2 мм. Плід — коробочка. Цвіте у березні — травні.

Поширення. Офрис оводоносна — рідкісна зникаюча рослина. Трапляється досить рідко в Гір­ському (крім яйли) та Південному Криму. Росте у світлих лісах, на кам'янистих схилах. Занесена до Червоної книги України.

Заготівля і зберігання. Заготовля­ти в місцях зростання категорич­но заборонено. З лікувальною ме­тою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які зби­рають одразу після цвітіння рос­лини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби ви­кидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього су­шать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при тем­пературі 50—55°. Одержана та­ким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних при­міщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не від­пускають.

Хімічний склад. Бульбокорені мі­стять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Салеп — добрий об­волікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він пе­решкоджає всмоктуванню шкід­ливих речовин з шлунково-киш­кового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп при­значають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-киш­кового тракту. Ефективним є ви­користання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і вираз­ковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосову­ють у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вва­жається салеп при загальному ви­снаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізич­ною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотен­ції. Порошок старих бульб вва­жався абортивним і протизаплід­ним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, пото­гінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епі­лепсії.

Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв. і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. При­готовлений слиз зберігають у холо­дильнику.

(web3)