Skip to Content

Офрис бджолоносна - офрис пчелоносная (ajnj)

Наименование: Офрис бджолоносна - офрис пчелоносная (ajnj)

Офрис бджолоносна (Ophrys apifera);офрис пчелоносная

Багаторічна трав'яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульба майже кулясті або еліпсовидні, до 1 см у діаметрі. Стебло просте, 20—45 см заввиш­ки. Листків 4—7; нижні листки широколанцетні, загострені, 5—10 см завдовжки і 1,5—2,8 см завширшки, верхні — дрібніші, при основі обгортають стебло. Квітки неправильні, двостатеві, шестироздільні, зібрані в нещіль­ний, 3—8-квітковий колос; лис­точки оцвітини розходяться, зов­нішні голі, видовженоеліптичні, тупі, з п'ятьма жилками, яскраво-рожеві або білувато-рожеві, внут­рішні  короткі,   з  трьома жилка­ми, бархатисто-опушені, тупуваті, зеленуваті або блідо-рожеві. Гу­ба опукла, бархатиста, широко­овальна, трилопатева, темно-пур­пурова з широкою квадратною жовтаво-коричнюватою плямою при основі; бокові лопаті губи яйцевидно-трикутні, донизу за­гнуті, середня лопать губи велика (7—8 мм завдовжки і 8—10 мм завширшки), широкоромбовидна, на кінці з довгим ланцетним загостренням і також загнутим і притиснутим до нижньої поверхні губи придатком завдовжки до 3 мм. Плід — коробочка. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Офрис бджолоносна — рідкісна зникаюча рослина. Трапляється дуже рідко в Півден­ному Криму. Росте переважно в світлих лісах, чагарниках та на узліссях. Занесена до Червоної книги України.

Заготівля і зберігання. Заготовля­ти в місцях зростання категорич­но заборонено. З лікувальною ме­тою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які зби­рають одразу після цвітіння рос­лини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби ви­кидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього су­шать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при тем­пературі 50—55°. Одержана та­ким чином сировина називається «бульби салеп» (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних при­міщеннях. Строк придатності — 6 років. Аптеки салеп не від­пускають.

Хімічний склад. Бульбокорені мі­стять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Салеп — добрий об­волікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб. Він пе­решкоджає всмоктуванню шкід­ливих речовин з шлунково-киш­кового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп при­значають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-киш­кового тракту. Ефективним є ви­користання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і вираз­ковій хворобі. Слиз салепу п'ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути. Застосову­ють у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вва­жається салеп при загальному ви­снаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізич­ною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотен­ції. Порошок старих бульб вва­жався абортивним і протизаплід­ним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави любки вважався сечогінним, пото­гінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епі­лепсії.

Лікарські форми і застосування. Слиз (Mucilago Salepi) — 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10—15 хв. і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2—3 рази на день. При­готовлений слиз зберігають у холо­дильнику.

(web3)