Skip to Content

Ожина таврійська - ежевика таврическая

Наименование: Ожина таврійська - ежевика таврическая

Ожина таврійська (Rubus tauricus);ежевика таврическая

Кущова, 2—3 м заввишки рослина родини розових з річними вегетуючими пагонами і здерев'яніли­ми дворічними стеблами, на яких утворюються квітконосні гілочки. Річні пагони здебільшого дуговид­но вигнуті, міцні; зовсім голі, без поволоки, гранчасті, 7—10 мм у діаметрі, з прямими, злегка відхи­леними або серповидно зігнутими шипами на ребрах; наступного року вони зацвітають і дають пло­ди, після чого відмирають. Квітко­носні пагони розсіяно- або густо-волосисті, з великими, серповидно зігнутими або гачкуватими, при основі дуже розширеними шипа­ми. Листки чергові, черешкові, п'ятірні (на вегетуючих пагонах) або трійчасті (на квітконосних па­гонах}, з вузьколінійно-ланцетними прилистками; листочки майже шкірясті, зверху голі або по жил­ках волосисті, зісподу — сірувато-повстисті, по краю — нерівномір­но пилчасто-зубчасті; кінцевий листочок у листків річних паго­нів широкий, при основі — серце­видний. Квітки правильні, двоста­теві, 5-пелюсткові, білі, до 3 см у діаметрі, в багатоквітковому широкому волотевидному суцвіт­ті. Плід — складна кістянка куля­стої форми і чорного забарвлення. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Ендем Криму. Росте в Південному та Гірському Криму на галявинах, узліссях і схилах.

Заготівля і зберігання. З лікуваль­ною метою використовують ціл­ком стиглі плоди (Fructus Rubi fruticosi), листя (Folia Rubi fruticosi) і коріння (Radix Rubi fruticosi). Плоди вживають свіжими або сушать. Для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки, перестиглі та ушкодже­ні плоди), очищають від квіткових ніжок і частково від квітколожа (відривають разом з його верх­ньою частиною) і сушать на сонці чи в духовці спочатку при тем­пературі 30—40°, а закінчують при температурі 60°. Листя зби­рають повністю розвиненим про­тягом усього літа (зрізують чи обривають так, щоб залишок за­гального черешка не перевищував 2—3 см) і сушать під укриттям на вільному повітрі. Сухого листя виходить 30—33%. Коріння копа­ють восени, миють, ріжуть куска­ми 10—15 см і сушать. Готову сировину (плоди, листя, коріння) зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Свіжі плоди ожи­ни містять 4,53% цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза), 0,96 % орга­нічних кислот (яблучна, винна, лимонна, саліцилова), пектини (0,37—0,56%), 0,18% дубильних і барвних речовин, солі калію, мі­ді і марганцю та вітаміни (в мг %): провітамін А — 0,5—0,8, нікоти­нову  кислоту — 1,6; аскорбінову кислоту — 5,0—38,0; тіамін — 0,033; рибофлавін — 0,03; віта­мін К — 0,5. У листі ожини є ду­бильні речовини (до 14%), флаво­ноїди, інозитол, аскорбінова кис­лота, органічні кислоти (цитри­нова, ізоцитринова), слизисті ре­човини та ефірна олія (сліди); у корінні є значна кількість та­ніну і крохмаль.

Фармакологічні властивості і ви­користання. З лікувальною метою ожину використовують дуже ши­роко. У народі добре відомі її в'яжучі, протизапальні, бактери­цидні, потогінні й сечогінні вла­стивості, здатність заспокійливо діяти на центральну нервову си­стему, зменшувати у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові. Експериментами доведе­но, що водні витяжки із листя ожини мають противірусну актив­ність і цитотоксичні властивості. Настій із сушених плодів або листя визнають за корисний засіб при проносі, дизентерії й катарі шлунково-кишкового тракту, при гострих респіраторних захворю­ваннях і пневмонії, у випадку під­вищеної нервової збудженості, особливо при істеричних припад­ках, патологічного клімаксу (часті приливи крові до голови, безсон­ня, неврастенія, невроз) та при нефропатії. Настій із листя, крім того, допомагає при кровохар­канні, шлункових крововиливах, гіперполіменореї, апендициті, во­дянці й цукровому діабеті. Часто листя ожини застосовують у сумі­ші з нагідками лікарськими, ма­ренкою запашною, сухоцвітом багновим, собачою кропивою п'я­тилопатевою, глодом криваво-червоним тощо. Свіжі плоди рос­лини вживають як загальнозміцнюючий, заспокійливий і жаро­знижуючий засіб. Перестиглі пло­ди виявляють легку послаблюючу дію. Для місцевого лікування використовують настій із листя рослини. Його вживають при гін­гівітах, афтах і захворюваннях горла, при екземі, лишаях, вираз­ках і гнійних ранах, при білях та хронічних запаленнях піхви (кандидоз, трихомоноз та ін.). Ко­ріння ожини використовують значно рідше. У вигляді відвару його приймають усередину при діареї, дизентерії, кровохарканні, гіперполіменореї, апендициті, во­дянці й розширенні вен. Зовніш­ньо відвар коріння використову­ють як протизапальний засіб для полоскання ротової порожнини і горла.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій листя (2 столо­ві ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди;

від­вар коріння (1 столова ложка сировини на 500 мл окропу, варити 10 хвилин, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їди;

настій сушених плодів (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 15—20 хвилин) по 2—3 склянки протягом 1—2 годин як по­тогінний засіб;

спорошковані сушені плоди по половині чайної ложки 3 рази на день при проносі у дітей, підсолод­жуючи цукром; 4 чайні ложки суміші листя ожини сизої і квіток нагідок лі­карських, взятих у співвідношенні 2:1, настоюють 10 хвилин на склянці окро­пу і п'ють по чверті склянки 4 рази на день до їди як протигнильний, де­пуративний і такий, що покращує перистальтику кишок, усуває печію і лікує катари кишок, засіб;

1 столову ложку суміші листя ожини сизої, трави звіробою звичайного і квіток глухої кропиви білої, взятих у спів­відношенні 2:3:2, настоюють 3 го­дини на склянці окропу і п'ють по 3 склянки на день при недокрів'ї;

1 столову ложку суміші листя ожини сизої, трави маренки запашної, чебрецю звичайного, собачої кропиви п'ятило­патевої і сухоцвіту багнового, взятих у співвідношенні 2,5:2:1:2:1,5, на­стоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють по 3 склянки на день при підви­щеній нервовій збудливості, особливо при істеричних припадках;

1 столову ложку суміші листя ожини сизої, трави маренки запашної, собачої кро­пиви п'ятилопатевої, сухоцвіту багно­вого і квіток глоду криваво-червоного, взятих у співвідношенні 2,5:2:2:1,5:1, настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють по чверті склянки 4 рази на день при патологічному клімаксі;

1 столову ложку суміші листя ожини сизої, трави маренки запашної, соба­чої кропиви п'ятилопатевої, сухоцвіту багнового, квіток глоду криваво-черво­ного і молодих гілок з листям омели біло), взятих у співвідношенні 2,5:2:2:1,5:1:1,5, настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють протягом тривалого часу по 3—4 склянки на день при гіпертонічній хворобі, ускладненій атеросклерозом.

Зовнішньо — полоскання, примочки і спринцювання настоєм із листя (50 г сировини на 1 л окропу).

(web3)